МедiаЛаб Донбас - медиапроект для молодёжи Донбасса. Наше мотто: «Пиши и измени свой город!». В наших Медиа Мастерских начинающие журналистки и журналисты работают над темами, важными для их города, формируя критический взгляд на свое окружение. Их статьи, фото- и видеоматериалы опубликованы на этом веб-сайте.
Чому одному тернопільському художнику ні темрява, ні пилюка, не стоять на заваді творити
Будинок, в якому працює скульптор і живописець Дмитро Мулярчук, має велику історію. Колись це була єврейська синагога, пізніше тут побудували котельню. Сьогодні у цьому приміщенні — майстерня тернопільського художника Дмитра Мулярчука. Старенький дім розташований майже у центрі Тернополя, але він ніби схований від поглядів. Будинок — в аварійному стані, і його планують знищити. Попри те, що побутові умови у ньому не найкращі, це місце стало для Дмитра центром творення. Такі труднощі для нього — це не привід зупинитися.
— У підвалі, в туалеті, на горі, в старовинній будівлі — для мене немає значення, де працювати. Будь-яке місце може стати для мене комфортною майстернею. Все, що мені потрібно, це зосередитись та працювати у спокої.
Коли ми зустрілися, Дмитро щиро посміхнувся мені і запросив до майстерні. Ми йшли темними вологими коридорами. У повітрі, мов туман, витала рожева пилюка. На стінах виднілися різного стилю картини. Скульптури створювали ілюзію, ніби все у русі, а постаті — живі. Я ніби поринула у простір безмежності.
Дмитро з дитинства цікавився мистецтвом. Після школи він вступив до Київського художнього університету.
— Я вчився на архітектора десь 2 роки, — розповідає художник про свій шлях. — Один рік був цікавим для мене, але потім я відчув, що це не моє. Я знудився, зрозумів, що треба змінювати професію, поки є час. Тоді вирішив перевестися до живописного факультету, хоча це не всім вдавалось
Художник вважає, що це був правильний вибір. Минули роки, живопис залишився улюбленою справою, але архітектура натомість дає можливість заробити.
— Я створюю пам’ятники на замовлення. Деякі стоять на вулицях Тернополя, один з моїх улюблених — це "усміхнений сантехнік". Мені приємно робити для свого міста щось важливе.
Дмитро дістає із шухляди папір та починає малювати. Після п’яти хвилин роботи він загортає малюнок і дарує мені на згадку про себе. Амбіційні, талановиті — люди прості. Їм байдуже, в яких місцях працювати. Вони постійно вчаться і не соромляться шукати себе.
<- назад в: Публикации