МедiаЛаб Донбас - медиапроект для молодёжи Донбасса. Наше мотто: «Пиши и измени свой город!». В наших Медиа Мастерских начинающие журналистки и журналисты работают над темами, важными для их города, формируя критический взгляд на свое окружение. Их статьи, фото- и видеоматериалы опубликованы на этом веб-сайте.

Публикации

Сховане мистецтво

08.07.2019

Тернопіль


Каріна Островерх

Чому одному тернопільському художнику ні темрява, ні пилюка, не стоять на заваді творити

Будинок, в якому працює скульптор і живописець Дмитро Мулярчук, має велику історію. Колись це була єврейська синагога, пізніше тут побудували котельню. Сьогодні у цьому приміщенні майстерня тернопільського художника Дмитра Мулярчука. Старенький дім розташований майже у центрі Тернополя, але він ніби схований від поглядів. Будинок — в аварійному стані, і його планують знищити. Попри те, що побутові умови у ньому не найкращі, це місце стало для Дмитра центром творення. Такі труднощі для нього — це не привід зупинитися.

  — У підвалі, в туалеті, на горі, в старовинній будівлі —  для мене немає значення, де працювати. Будь-яке місце може стати для мене комфортною майстернею. Все, що мені потрібно, це зосередитись та працювати у спокої.

Коли ми зустрілися, Дмитро щиро посміхнувся мені і запросив до майстерні. Ми йшли темними вологими коридорами. У повітрі, мов туман, витала рожева пилюка. На стінах виднілися різного стилю картини. Скульптури створювали ілюзію, ніби все у русі, а постаті — живі. Я ніби поринула у простір безмежності. 

Дмитро з дитинства цікавився мистецтвом. Після школи він вступив до Київського художнього університету.

— Я вчився на архітектора десь 2 роки, — розповідає художник про свій шлях. — Один рік був цікавим для мене, але потім я відчув, що це не моє. Я знудився, зрозумів, що треба змінювати професію, поки є час. Тоді  вирішив перевестися до живописного факультету, хоча це не всім вдавалось

Художник вважає, що це був правильний вибір. Минули роки, живопис залишився улюбленою справою, але архітектура натомість дає можливість заробити.

— Я створюю пам’ятники на замовлення. Деякі стоять на вулицях Тернополя, один з моїх улюблених — це "усміхнений сантехнік". Мені приємно робити для свого міста щось важливе. 

Дмитро дістає із шухляди папір та починає малювати. Після п’яти хвилин роботи він загортає малюнок і дарує мені на згадку про себе. Амбіційні, талановиті люди прості. Їм байдуже, в яких місцях працювати. Вони постійно вчаться і не соромляться шукати себе.

<- назад в: Публикации

Предыдущий материал:
Тернопільський бутлегер

Следующий материал:
«Циганка»: простір вільних


Каріна Островерх

 

Вік: 21 рік

Народилася: у  Лозовій 

Живу: у Лозовій 

 

Що мене робить щасливою?

Прості речі можуть ощасливити мене. Це батьки, які поруч, друзі, нова книга, реалізовані плани, смачна їжа та подорож, яка окриляє.

Що для мене важливо в житті?

Правильно приймати рішення - ось найважливіше. Ми завжди стикаємося з вибором. Одяг, їжа, навчання, професія, місце проживання. Від нашого вибору залежить наше майбутнє.

Щоб я хотіла змінити в своєму місті на краще?

У своєму місті  хотіла б побудувати  дитячі майданчики, бо їх досить мало, а дітей більшає. Розширити та очистити річку, де відпочивають мешканці.